διάκονος diákonos (G1249)

служитель, тобто (у родовому значенні) прислужник (за столом або в інших нижчих обов'язках); зокрема християнський вчитель і пастор (технічно, диякон або дияконúса)

ймовірно, від невживаного διάκω (бігати з дорученнями; порівн. G1377);