יִפְתָּח Yiphtâch (H3316)

Їфтах, ізраїльтянин; також місцевість у Палестині

Ефтай, або Їфтах = «він відкриває» n pr m 1) син Галаада і наложниці, суддя, що переміг аммонітян; після перемоги через обітницю, дану перед битвою, приніс свою дочку у всепалення n pr loc 2) місто в Юдеї

від פָּתַח (H6605); він відкриє;