יָצָא yâtsâʼ (H3318)

виходити (у каузативному значенні — виводити), у великій різноманітності застосувань, буквально і переносно, прямо чи наближено.

1) виходити, виступати, залишати (місце), вирушати 1a) (Qal) 1a1) виходити чи виступати, залишати 1a2) виходити (до якогось місця) 1a3) просуватися вперед, прямувати до (чогось) 1a4) виходити чи виступати (з наміром або результатом) 1a5) виходити з 1b) (Hiphil) 1b1) виводити, спонукати вийти, виводити назовні 1b2) виводити з 1b3) виводити 1b4) визволяти 1c) (Hophal) бути виведеним чи винесеним назовні

первісний корінь;