יָקַע yâqaʻ (H3363)

власне, відокремлювати себе, тобто (у похідному значенні) бути вивихнутим; переносно — покидати; у каузативному значенні — настромлювати на кіл (і таким чином дозволяти розпадатися через гниття)

1) бути вивихнутим, бути відчуженим 1a) (Qal) бути вивихнутим, бути вирваним, бути відчуженим 1b) (Hiphil) 1b1) страчувати повільно (через виставляння напоказ або настромлення на кіл) 1b2) вішати 1c) (Hophal) бути страченим

первісний корінь;