אִם ʼim (H518)

вживається дуже широко: вказівна частка — ось!; питальна — чи?; або умовна — якщо, хоча; також О, якби!, коли; звідси, як заперечення, — не

1) якщо 1a) умовні речення 1a1) можливих ситуацій 1a2) неможливих ситуацій 1b) контекст клятви 1b1) ні, не 1c) якщо...якщо, чи...чи, чи...чи...чи 1d) коли, коли б не 1e) оскільки 1f) питальна частка 1g) але швидше

первісна частка;