עַתְלַי ʻAthlay (H6270)

Атлай, ізраїльтянин

Атлай = «якого вражає Господь» 1) один із синів Бевая, який відпустив свою чужоземну дружину за часів Ездри

від невживаного кореня зі значенням стискати; той, що стягує/стискає;