עֲתַלְיָה ʻĂthalyâh (H6271)

Аталія, ім'я ізраїльтянки та двох ізраїльтян

Аталія = «вражена Господом» n pr m 1) син Єрохама з коліна Веніаміна 2) батько Єшаї із синів Елама, один із голів родини, що повернулася з Ездрою з вигнання n pr f 3) дочка Ахава та Єзавелі, дружина царя Юдеї Єгорама; вбивця всіх членів царської родини Юдеї, за винятком одного немовляти на ім'я Йоаш, якого сховав первосвященик Єгояда, доки не минуло 6 років, після чого Єгояда очолив повстання, щоб посадити його на трон, повалив Аталію і стратив її

або עֲתַלְיָהוּ; від того ж кореня, що й עַתְלַי (H6270), та יָהּ (H3050); Господь стиснув (стягнув);