רָקִיעַ râqîyaʻ (H7549)

власне, простір (протяжність), тобто твердь [небесна] або (очевидно) видиме склепіння неба

1) протяжна поверхня (тверда), простір, твердь 1a) простір (плаский, як основа, опора) 1b) твердь (склепіння небес, що підтримує води над ним) 1b1) євреї вважали її твердою і такою, що підтримує "води" над нею

від רָקַע (H7554);