שָׁכֹל shâkôl (H7921)

власне, викидати плід, тобто зазнавати викидня; за аналогією, позбавляти дітей (буквально або переносно)

1) бути позбавленим дітей, робити бездітним, мати викидень 1a) (Qal) бути позбавленим дітей 1b) (Piel) 1b1) робити бездітним 1b2) спричиняти безплідність, виявляти безплідність або викидень 1b3) мати викидень 1c) (Hiphil) той, що має викидень (дієприкметник)

первісний корінь;