שָׁמַע shâmaʻ (H8085)

чути розумно (часто з відтінком уваги, послуху тощо; каузативно — розповідати тощо)

дієслово 1) чути, слухати, коритися 1a) (Qal) 1a1) чути (сприймати вухом) 1a2) чути про або стосовно 1a3) чути (мати здатність чути) 1a4) чути з увагою чи цікавістю, прислухатися 1a5) розуміти (мову) 1a6) чути (про судові справи) 1a7) слухати, зважати 1a7a) погоджуватися, давати згоду 1a7b) задовольняти прохання 1a8) слухати, підкорятися 1a9) коритися, бути слухняним 1b) (Niphal) 1b1) бути почутим (про голос чи звук) 1b2) бути почутим про (щось) 1b3) бути врахованим, бути виконаним 1c) (Piel) змушувати чути, кликати слухати, скликати 1d) (Hiphil) 1d1) змушувати чути, розповідати, проголошувати, видавати звук 1d2) голосно звучати (музичний термін) 1d3) проголошувати, скликати 1d4) змушувати бути почутим ім. ч.р. 2) звук

первісний корінь;