שָׁפַט shâphaṭ (H8199)

судити, тобто виносити вирок (за чи проти); у похідному значенні – виправдовувати або карати; у ширшому значенні – правити, керувати; у пасивному стані – судитися, вести тяжбу (буквально або переносно)

1) судити, правити, виправдовувати, карати 1a) (Qal) 1a1) виступати як законодавець, суддя або правитель (про Бога, людину) 1a1a) правити, керувати, судити 1a2) вирішувати суперечку (про Бога, людину) 1a3) чинити суд 1a3a) розрізняти правого від винного (про людину) 1a3b) виправдовувати 1a3c) засуджувати і карати 1a3d) під час теофанічного пришестя для остаточного суду 1b) (Niphal) 1b1) вступати у суперечку, судитися, мати тяжбу разом 1b2) бути судимим 1c) (Poel) суддя, опонент у суді (дієприкметник)

первісний корінь;